Мирон Маркович: «Дресирувати ворон навіть легше, ніж собак»

Запорізькі сенсації взяли інтерв’ю у відомого Пологівського заклинача птахів.
Мирон Маркович: «Дресирувати ворон навіть легше, ніж собак»
Читать эту новость на русском

Нашу редакцію завжди цікавили екстраординарні особистості, тому після інтерв’ю з Запорізьким ексгібіціоністом ми вирушили до Полог поговорити з не менш цікавим персонажем.

Ним виявився 93-річний дресирувальник ворон Мирон Маркович. Не зважаючи на досить поважний вік, старий знаходиться при тямі та має неабияке почуття гумору.

— Мироне, звідки у вас така любов до птахів, тим паче таких страшних, як ворони?

— А з чого ви взяли, що ворони — страшні птахи? Так, вони мають погрозливий вигляд, але, це дуже розумні тварини, які легко піддаються дресируванню.

— Вмовили. Але ж, звідки така любов?

— Вам ця історія не сподобається. Я в дитинстві жив біля кладовища, а за ним — зразу були поля. Там восени, як землю зорять, тих ворон — хоч греблю гати. Ми з пацанами любили тинятися по цвинтарю, вважали, що то є круто. Вони нишпорили, шукали конхфети, курили під могилками, а я, як той відлюдик — любив часами сидіти, дивитися на ворон. І мені тоді здавалося, що я їх розумію.

— І що вони вам розповідали?

(старий сміється): — Я з ними не розмовляв. Ні, ну бувало, передражнював, каркав їм у слід, а вони на мене, як пролітали повз. Мене, от знаєте, що дивувало в них…

— …що?

— Як вони ті горіхи кололи. Візьме в клюва, а воно аж випадає, злетить на гілку повище та кидає вниз на дорогу. Як не розіб’ється, то чекає на машину, щоб проїжджала повз і розчавила. Це ж тільки уявіть, які вони розумні, раз до того додумалися…

— Так, бачили в Інтернеті, як деякі люди дресирують їх, привчають командам різним.

— Ну, в мій час інтернету не було… Та я й зараз з тим усім не дружу. Оно (показує старий кнопковий телефон), бачили, який в мене апарат?

— …а ви ж пробували їх якось дресирувати?

— Ну та, спроби були, і не одна. Як малий був, то городив їм всякі годівниці, але не такі, як для дурних горобців, а з наворотами. Там, щоб дістати той горіх, треба було ще докумекать, куди лапою стать, де клюва сунуть… Вони в мене і зараз просто так їжу не отримують — нічого к халяві привчать!

“Взагалі, дресирувати ворон навіть легше, ніж собак — вони розумніші і навчаються швидше”

— Цікаво. Того вас і кличуть заклиначем ворон, що за історія?

— Та то стара придумала. Каже, за*бав вже з тими воронами, всю городину поклювали мені. Оно (показує на опудало посеред городу) — змусила поставити, ніби вони дурні і не знають, шо то не живе… Ми ото з неї разом з воронами кепкуємо, а вона злюкається, бува й по горбу вдарить лопатою… Каже, дурний я, нічого не розумію…

— А я оце правильно розумію, що ворони до нас лише восени прилітають?

— Чого? Ніхто, нікуди не улітає. Ворони ж не перелітні птахи…

— Тобто?! А чого зимою їх багато, а влітку майже нема?

— Дивись, вóрон — то ж кацапський птах. А зими в росії ти ж знаєш які… От частина з них до нас й летить. А як весна приходить і тепліє там, то повертаються назад гніздитися. Але ж є і наші ворóни. В Криму, оно, взагалі ніхто нікуди не літає — їм там тепло, файно живеться.

— А у вас є якісь ворони, що постійно з вами живуть і нікуди не відлітають?

(Оглядає двір): — Ну, зараз нема, але є такі, що часто прилітають. Я ото, як згадаю… Буває літом вийдеш вранці голий на ґанок, ще не встиг вдягтися, а вони вже позліталися, дивляться на тебе, бува сяде на х*й и сидить кліпає…

— Так то про вас кажуть, «як у нашого Мирона на х*ю сидить ворона…»?

— А я то знаю? Я ж в ваших інтернетах не сиджу, не знаю, що там народ каже… може й про мене кепкують. Мене в селі взагалі вважають дивакуватим. Я, як той дід Максим — народний герой! Вже й частушки поскладали про мене…

У діда Мирона немає нового Айфона, але є ворони

— А ваші ворони вам щось «таскають»?

— Ворують? Ні, ну то кажуть, що вони полюбляють все, що блищить, але я особо й не помічав такого, гнізд їхніх не бачив, не лазив туди. Хоча… пам’ятаю, як одна сп*здила в моєї старої срібну ложку, сам все бачив. Сіла на стіл і клювом ото давай, аж поки не перевернула ту чашку і чай не розлила. А винуватий хто? Ну, звісно ж — я, бо, бачте, привчив їх тут…

— Я бачу, у вас з жінкою через ворон постійні скандали?

— Та не те слово… То їй грядку разорять, то смітник розтаскають по всьому городі… Але ж, вони не тільки шкоду вміють робити!

— А яка з них користь, окрім того, що вони господарю таскають золото та срібло?

— Вони гризунів в полях ловлять. А ще читав, що ворони кожної весни гніздяться на новому місці, а старі гнізда полишають іншим птахам. В лісі вони всіх про небезпеку сповіщають своїм карканням. Мультики про сорок дивилися?..

Під завершення інтерв’ю до Мирона Марковича прилетіла ворона і старий показав нам кілька трюків з нею. Як виявилося, це доволі розумний птах. Звісно, як ворони розмовляють ми не побачили, бо вуличні так не вміють, а заводити домашню та навчати її розмовляти чоловікові не дозволяє жінка.

Редакція «Запорізьких сенсацій» бажає Пологівському дресирувальнику довгих літ щастя і сподівається побачити його ще раз з більшою кількістю навчених птахів та їх приколами.

Total
11
Shares